|
Недільна служба у Свято-Воскресенському храмі міста Острога починалася, як зазвичай: гурт сповідників у кутку, черга до свічного ящика, довга вервечка вірян перед центральним аналоєм. Сповідь, часи, – усе, як завжди. Храм непомітно наповнився людьми. Ось-ось мала початися Божественна Літургія, проте погляди прихожан в усьому храмі мимохіть були прикуті до незвичайних гостей: сьогодні до Острога завітали сім’ї, де виховуються дітки з особливими потребами.
Олександр та Ірина – волонтери. Опікуються родинами із особливими дітьми уже чотири роки. Олександр, на запитання, що спонукало його зайнятися цим, відповідає навдивовижу просто:
– Дотримання Божих заповідей, і на тому все. Ви самі бачили цих дітей, ці родини, ці сім’ї. Що може спонукати? Просто поклик. Поклик до виконання свого обов’язку…
Дивлячись на його батьківське ставлення до діточок, їх мам і тат, стає зрозуміло – це сказано не просто для красного слівця. Це справді велике бажання та християнська самопожертва в ім’я служіння ближнім. Саме завдяки цьому, за допомогою волонтерів, велика родина батьків та особливих діток, об’єднана спільними проблемами та радощами, здійснює паломницькі поїздки храмами Рівненщини.
Із відділом із соціальних питань Рівненської єпархії УПЦ волонтерів поєднує кількарічна дружба та співпраця, що розпочалася зі спільного служіння у дитячому відділенні Рівненської обласної лікарні. Одна з маленьких пацієнток цього лікувального закладу зараз знайшла свою родину в Острозі і є однією із найменших прихожан Свято-Воскресенського храму. Тепер співпраця продовжується і у напрямку допомоги діткам з особливими потребами.
На адресу маленьких гостей, їх батьків та волонтерів прозвучало чимало теплих слів та побажань. Розмова вийшла емоційною і, схоже, нікого з присутніх не залишила байдужим. Сльози на очах вірян – тому підтвердження.
– Добре діло робити можна, не обов’язково для того мати гроші. Всі кажуть: нема грошей, не можу робити добрі діла. Це лукавство. Не втомлююсь повторювати, що для доброго діла варто одне слово сказати, – добре слово, – і це вже добра справа. Просто бути людиною серед людей, не бути байдужими до проблем один одного – ніщо для нас не заважає, – зауважив у розмові з гостями протоієрей Віктор Земляний, настоятель Свято-Воскресенського храму. – Сподіваюсь, що наш храм, що уже є домом для багатьох, стане для вас, принаймні, добрим другом.
Коротеньким концертом та невеличкими гостинцями маленьких паломників потішили учні недільної школи. Непідробною радістю сяяли очі дітвори, коли у небо злетіли різнобарвні кульки та паперовий голуб із побажаннями миру, злагоди, щастя та, передусім, здоров’я для усіх присутніх.
Ми, дорослі, сподіваємося, що разом зі щирою дитячою молитвою, що звучала сьогодні воістину –«єдиним серцем і устами», ці найзаповітніші бажання піднесуться і в піднебесся, до престолу Всевишнього.
|
