|
Хвороба застала її зненацька. Василина закінчувала школу, готувалась вчитися далі. Мріяла стати журналістом і працювати в “гарячих точках”. Натомість смертельна небезпека підстерегла її вдома. Взяла в заручники. Примусила боротися. За право мріяти. І жити... Прое у відеосюжеті "Телевізійного Центру Ковель".
“ЗНО стала здавати і стала голова боліти. Ще добре здала ЗНО — вона дуже старалася, вчилася, хотіла поступати. І ми стали митарствувати по лікарях, майже місяць. То в “інфекцію” нас поклали, вірус якийсь там шукали. А їй все гірше і гірше. І тільки-но коли ми вже привели її в лікарню під руки, тоді нас направили на МРТ. Зробили МРТ — пухлина! Тоді зразу ж в Луцьк, в лікарню, потім Київ. І почалось наше лікування...”, - розповідає Оксана Мелещук мама Василини.
Рівне. Київ. Москва. Скоро два роки, як Василина безупинно бореться за життя. Нарешті зажевріла надія. Але, аби її не втратити, потрібні кошти для подальшого лікування. Їх Оксана Мелещук, яка сама виховує трьох дітей (вже п'ять років, як помер її чоловік) та доглядає за хворою мамою, збирає, де тільки може.
“По протоколу лікування залишилась хіміотерапія. Розплановано на два курси. От ми вже перший почали. Потім піде другий. А далі - на обстеження. Може ще продовжать. Скільки коштує? Чотири курси по 13100 грн.. І вісім “хімій” - по 3700 грн.”, - каже жінка.
За іронією долі у школі Василині подобалася фізкультура. Дівчинка залюбки ходила на танці. А сьогодні вона вже не може самостійно зробити ні кроку!
“Вдома нічим не займаюся. Так просто ляжу, полежу. Потім посиджу за комп'ютером. Все! Я оце заболіла. І там з Криму прочитали про мене на сайті. Так ми познайомилися і спілкуємося...”, - розповідає Василина.
“Приходять однокласники. І вчителі приходять — класний керівник, інші, які її вчили. Приходять, навідуються...”, - додає мама.
В Ковельській школі мистецтв, де Василина навчалася грі на акордеоні, дівчину пам'ятають як надзвичайно здібну та активну ученицю.
“Она закончила блестяще музыкальную школу. Училась у меня по классу аккордеона. Она была - ну просто безотказным ребенком. Болезнь ее сильно изменила. Я ее знала совсем другой. И она у меня постоянно перед глазами - совсем другая. Она красивая. Раскошные волосы длинные. Девочка всегда улыбалась. Я не знаю, где эта мама берет силы. Где она берет эту энергию. Она одна сейчас растит этих детей. Но она всеми силами, как может, спасает свою дочку. Насколько это ей удастся? Но, по крайней мере, она поддерживает и старается возродить в этом ребенке надежду. А надежда — это самое главное...", - розповідає про ученицю викладач школи мистецтв Наталія Сілівончик.
Родині Мелещуків допомагають земляки з рідного села Сошичне Камінь-Каширського району, церковна громада храму Почаївської ікони Божої матері, прихожанкою якого є Оксана.
“Знаєте, це місце, куди я найперше звертаюся по допомогу. Там діти наші виросли.”, - говорить Оксана Мелещук.
Долею родини Мелещуків вже тривалий час опікуються і працівники соціальних служб міста.
“Сім'я Мелещук перебувала на обліку вже декілька років, ще до того, як був живий батько. Батька вже немає п'ять років. В сім'ї було достатньо важке матеріальне становище. Надавали допомогу і консультаціями, і психологічну підтримку. Були посередниками в наданні матеріальної допомоги. Оксана сама має інвалідність, але вона - дуже сильна жінка.”, - розповідає головний спеціаліст міського центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді Тетяна Медвєдєва.
Оксана Мелещук не полишає надії повернути доньку до повноцінного життя. Бо вірить в милість Господа і добро. І в те, що коли-небудь в церковному хорі, як і колись, знову звучатиме голос її Василини...
Допомогти Василині Мелещук можна перерахувавши кошти на банківську картку: А-Банк, 4323355300297579, Мелещук Оксана Миколаївна.
|