Головна » 2014 » Серпень » 17 » Особливих людей не видно, бо їх нема - чи ми їх не бачимо?
10:22 Особливих людей не видно, бо їх нема - чи ми їх не бачимо? |
 Вони є. Їх дуже багато. Але ми їх не бачимо. Навіть коли бачимо, намагаємось відвести погляд, заховати очі, заговорити з кимось. Щоб мама не помітила співчуття, щоб не розглядати, щоб не перейматись. Великі діти в маленьких дитячих візках. Не такі як наші. Вони по-іншому складають ручки, по-іншому дивляться, по-іншому бачать. В їхніх очах – увесь біль і жаль Всесвіту. У кожного своя історія, кожному довелося пережити і перебороти більше, ніж ми собі уявляємо. Ці інші діти – теж діти. Важкі. Неслухняні. Капризні. Надто хворобливі і надзвичайно вимогливі. Їхні мами – теж мами. Але інші мами. Завжди невиспані, рідко усміхненні і часто одинокі. Ці мами бачать стільки болю, їм самим так боляче, ніби на їхніх тендітних плечах – тягар всього світу. Ці мами не вміють просити, вони не знають, що таке вимагати. Вони несуть свій Хрест. І вміють любити цей Хрест. Ці мами вміють радіти ледь помітній посмішці і просто дитячому спокою. Вони вміють насолоджуватися тишею, як не вміє ніхто. Багато хто з цих мам так і не почує слова «мама» від своєї крихітки. Вони швидко втрачають надію і так само швидке запалюються при найменшому натяку на шанс. Вони як ніхто вміють бути вдячними за найменшу увагу і допомогу.
А може, нам варто не пройти, не відвести погляд, а запитати? І світ точно стане світлішим і чиєсь серце зрадіє.
Інна Білецька,
Журналіст
|
|
Категорія: Благодійність |
Переглядів: 644 |
Додав: Alex
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
Меню сайту
Друзі сайту
|