 Різнокольоровим, яскравим та надутим вийшов візит до вихованців одного з інтернатів поблизу Рівного. Майстер-клас від волонтерів по надуванню повітряних кульок та скручування з тих кульок різноманітних фігурок/звіряток - викликав неабиякий фурор та захват серед вихованців дитячого притулку. Мабуть усі діти віком від 3 років шаленіють від яскравих надувних чудирнацьких звіряток, а вихованці дитячого притулку - особливо... Якось мимоволі починаєш звикати до думки, що є такі школи, де діти залишаються і після уроків, не поспішають додому і  за ними не приходять батьки - це не тому що в школі навчальна програма розрахована на 24 годинну навчальну роботу, а тому що батьків нема і дому теж.
Такі школи - це спеціалізовані заклади: інтернати/притулки.
Якось мимоволі починаєш звикати і до дитячої відкритості окремих представників цієї групи особливих учнів. Вам на руки може прийти і сісти будь-яка дитина з присутніх вже за 2 хвилини вашого перебування: "просто так", без попереджень чи пояснень. Причини такої поведінки зрозумілі - діти залишені самі на себе: їм не вистачає елементарного материнського чи батьківського тепла, домашнього затишку. Одна дівчинка, років 5 (п'яти) мене взагалі вразила наповал (дослівно вже не пригадаю, але суть наступна): "Скоро має прийти тато. Казала няня, що він робить ремонт - от коли зробить, тоді прийде і забере мене". Діти чекають, що за ними прийдуть батьки. Діти дуже сумують, вони усвідомлюють, що вони не вдома і чекають що за ними прийде тато або мама - і відведуть їх своєї домівки.
Рідні батьки не прийдуть: одних вже немає на цьому світі, інші - позбавлені батьківських прав, чи в процесі позбавлення... Шкода як одних, так і інших - але справжню ціну дитячого щастя найкраще знають діти із спец. закладів.
Приєднуйтесь та складіть компанію волонтерам!
о67 7321 33 три
о5о172 111 нуль
|