Допомагайка - Рівне

         Думаючи над назвою для даної статті про минувшу паломницьку поїздку в столицю, в голову приходили різні варіанти. Спочатку хотілося якось назвати статтю не так гучно, адже хтось із читачів хотітиме прочитати тут про щось надприроднє та надзвичайне, що могло б відбутися з учасниками групи. Ні, по воді ніхто не навчився ходити і літати теж, але те, що відбулося простим збігом обставин назвати рука не піднялася.

Із самого початку було заплановано відвідати три святі обителі столиці: Свято-Покровський монастир (Голосіївська пустинь), Свято-Успенську Києво-Печерську лавру та храм святителя Михаїла. Про пустинь в Голосієво я багато чув, але жодного разу не був, зрештою як і решта групи. Тож їхала наша група на перше «місце дислокації» покладаючись на Божий Промисл. О 7.30 ми вирушили від залізничного вокзалу і крізь відомі київські затори врешті прибули в голосіївську обитель, де ми встигли на закінчення ранньої літургії, а саме на пісноспіви «Тело Христово примите, источника Безсмертнаго вкусите» - діти змогли відразу причаститися (хіба не чудо?).